Лебединці розповіли, що у розпорядку їхнього дня (ЖЛ)

Життя! Воно дається лише раз, і прожити його хочеться так, як бажає душа. Щоправда, не завжди виходить. Випадки, події, корективи – все це може змінити життя і повернути його в інший бік. То як правильно побудувати його, щоб встигнути пожити. Адже дуже часто 24 години не вистачає, для того, щоб попрацювати, приділити час сім’ї та батькам, відпочити й  виконати заплановане. То як насправді є?

«ЖЛ» поспілкувалася з цього приводу зі своїми читачами? Вони ж виявили неабияке бажання поділитися власними планами на життя.

Любов (53 роки): – Без планів – це хаотичний день: туди не встиг, те не зробив, переніс на завтра. Звичайно, життя вносить корективи в наші плани і дні, але, коли ти визначив, що тобі робити завтра, ти повинен виконати. Якщо все йде «по плану», то і в голові порядок, і у справах також. Я, наприклад, без планування не встигала зробити те, що зараз встигаю. Комусь, можливо, і без планів жити нормально. Людині притаманно мріяти, будувати плани і намагатися їх виконувати. Вихідні – це окрема тема. Якщо немає роботи, то в основному, планую присвятити час онукам. Хоча, крім планів, є події і справи, які виникають вмить. І це теж класно.

Алла (39 років): – День я планую тоді, коли багато справ. Пишу список і намагаюся його дотриматись. Відпустку планую, якщо є можливість. Але жити за планом не люблю, хоча планування мене трішки дисциплінує. Якщо записано, я намагатимуся це виконати. Якщо просто задумано – то для мене це необов’язково до виконання. Це звичка ще з інститутських часів, коли без прописаних чітких списків було важко все встигати.

Наталія (40 років): – Планувати потрібно хоч мінімально. Якщо у справах спланований порядок, тоді і в голові «порядок». Тоді легше орієнтуватися і прийняти рішення, якщо виник форс-мажор. А форс-мажор в умовах сьогодення – це явище вже невід’ємне. Самоорганізація дозволяє більше встигнути і якісніше виконати заплановане. Це моя особиста думка. Звичайно, на це питання у кожного свій погляд. У юності планувати було важче, напевно, через відсутність досвіду. Зараз уже дійшло до автоматизму. Це стосується не лише роботи, а і побуту, особистого простору, відпусток і так далі. Ще недавно прочитала цікаву думку одного відомого блогера, що планування робочого року краще почати від відпустки, тобто визначити собі, що у вересні буде відпустка тривалістю, до прикладу, 10 днів, і вже навколо неї будувати роботу. А не так, як зазвичай виходить, що із 52 тижнів року ми з великою натяжкою десь відшукаємо той один нещасний для відпочинку і як коні стрімголов несемося, працюємо, а тоді вже знесилені, падаючи з ніг, відпочиваємо… Тож бажаю всім, незалежно від професії, посади і форми працевлаштування, щоб усе заплановане збулося. І відпустка теж.

Детальніше…